Канівська Районна Державна Адміністрація
Канівський район, Черкаська область

Трахтемирів

Трахтемирів — село в Канівському районі Черкаської області України, колишнє місто, столиця гетьманів. Підпорядковане Григорівській сільській раді. Колишня козацька резиденція. До Трахтемирова належали літописні поселення Заруб (місто Зарубинці) та Монастирок. Сьогодні вони затоплені Канівським водосховищем. В Трахтемирові була найважливіша козацька святиня — Зарубинецький монастир. В «Іпатієвському літописі» в 1096 і 1168 рр. згадано місто Заруб з монастирем. Біля міста на Дніпрі був «Зарубинецький брід».

За свідченнями археологів, територія села була заселена людьми вже близько 120 — 130 тисяч років тому. Підтвердженням цього є стоянка епохи мустьє. Починаючи з тих часів, ці землі були свідками існування багатьох культур: скіфської, зарубинецької, черняхівської, давньоруської та сучасної Української.

Давньогрецький історик Геродот, відвідавши ці землі ще в 5 столітті до нашої ери, був вражений їх природними багатствами. Він описав сколотські племена які жили в басейнах річок Дніпра, Південного Буга, та Дністра. Б. Рибаков вважав що племена траспії, катіари, авхати та парадати жили на Тирасі (Дністрі), Верхньому Бузі, Гіпанісі (Бузі) та Борисфені (Дніпрі).

Трахтемирівське городище відносять до доби сколотів, зарубинецької й черняхівської культури й Київської Русі, за часів якої городище ідентифікують з містом Заруб.

Стосовно пізніших часів археологічні дослідження тут проводяться починаючи з XIX ст. Там працювали такі видатні вчені, як Вікентій Хвойка, Борис Рибаков, Є. Голубинський та інші. Історична спадщина Трахтемирова описується «Археологією Української СРСР».

Відоме також літописне повідомлення Климента 1147 року стосовно Трахтемирівського монастиря.

Першим гетьманом в Трахтемирові був князь Богдан Ружинський. Стефан Баторій надав місто козакам, з умовою, що вони будуть захищати границі від татарських нападів і при потребі будуть виставляти 6000 війська. Для гетьманів був призначений трахтемирівський замок. Статус козацької резиденції Трахтемирів дістав у XVI-XVII століттях, коли у 1578 року під тиском запорозьких козаків король Стефан Баторій офіційно передав його у володіння січовикам. Саме тут працював козацький уряд, обирали гетьманів, приймали іноземних послів і майстрували козацькі флотилії. Звідси виходили у далекі походи.

В період козацької доби про Трахтемирів писав французький мандрівник Гійом Левассер де Боплан. Інформація міститься також в багатьох польських історичних джерелах.

За Стефана Баторія у 1576 році при монастирі був створений шпиталь для старих і немічних козаків, а самому монастирю призначались доходи від перевезення через Дніпро і місцевих кар'єрів, де добувався камінь для виробництва коліс млинів. Інщі джерела свідчать, що 1578 року під тиском війська Запорізького Стефан Баторій передав Трахтемирів, разом з монастирем та всіма угіддями, козакам. Це було частиною заходів з формування реєстрового козацтва, яке в майбутньому склало основу української шляхти — козацької верхівки, що відіграла вирішальну роль в Українській історії XVII—XVIII століть.

1638 року, після придушення селянсько-козацького повстання 1637–1638 років монастир виступив у ролі одного з центрів народного руху, Трахтемирів був визначений місцем перебування державного комісара для нагляду за реєстровими козаками. До сьогодні в селі Трахтемирів збереглося кладовище, яке вважається «козацьким», — з кам'яними хрестами різноманітних форм, хоча більшість хрестів і датується XIX століттям. Серед них знайдено і 6 більш раннього часу. Вважається, що перші поховання з'явилися тут ще за часів гетьмана Сагайдачного (приблизно у 1617 році). З 1686 року Трахтемирів занепав, а з 1715 року став звичайним «польським» містечком. 1781 року в складі Переяславського полку згадується Трахтемирівська сотня, частина вояків якої, можливо, осіла в рідному Трахтемирові після возз'єднання Правобережної та Лівобережної України у складі Російської імперії (1793). Традиція козацького поховання зберігалася тут до середини XIX ст.

Першим дідичем в Трахтемирові був черкаський та канівський староста — Остафій Дашкевич. Він заповів Печерському монастирю в Києві Трахтемирів з Зарубинецьким монастирем в Трахтемирові і прилеглими землями. Король Сигізмунд І Старий підтвердив дарчу. Незабаром Трахтемирів був знищений татарами.

За люстрацією 1545 року: Зарубинецький монастир Пречистої знищений, зостався лиш один монах. До монастиря належали орні землі, боброві гони, озеро.

Пізніше, козаками «давнім козацьким скарбом» був відбудований Зарубинецький монастир і шпиталь. Місце добре було захищене, з трьох сторін Дніпром і з четвертої сторони горами. Тут перебували Криштоф Косинський в 1593 та Северин Наливайко в 1596.

Деякий час Трахтемирів був забраний від козаків, а в 1617 знову наданий привілей за гетьмана Петра Конашевича.

1618 року Зарубинецький монастир називали Успенським, архімандритом тут був Езекіель Курчевич. Тут часто перебував (жив) Петро Конашевич. До монастиря належав привіз на Дніпрі, озера, пасіки.

1621-го приїжджав єрусалимський патріарх Феофан III, який висвятив Езекіеля Курчевича на Єпископа володимирсько-берестейського. Приймав патріарха Петро Конашевич і провадив його з почтом 3000 козацьким до волоського кордону. Архімандритом тут став Антоній Калишевич.

Після смерті гетьмана Петра Конашевича наступником його став місцевий шляхтич Олівер Голуб, який був при Конашевичу. Козаки тут побудували замок.

В 1625-му тут переховувся Олександр Ахса, якого вимагав видати турецький султан, прикривав його архимандрит Іов Борецький. Олександр Ахса представився сином султана Магомета III, народженим від грекині, охрещував турків за східним звичаєм. Станіслав Конєцпольський видав наказ до його ув'язнення, але архімандрит вивіз його потаємно до Москви. Там його теж було впізнано і вислано за межі країни через Архангельський порт.

Після 1638 року комісаром в Трахтемирові був Пйотр Коморовський.

У 1648 році Богдан Хмельницький після бою під Жовтими Водами привіз до Трахтемирова в'язнів: Миколая Потоцького, Кр. Лядзіцького та Лящинського, яких залишив тут в замку.

1660 нижче Трахтемирова на долині, яку називали «Жердева», відбулася «Чорна рада», на якій козаки скинули з гетьманства Івана Виговського і вибрали гетьманом Юрія Хмельницького.

Після того, як гетьманом був Дорошенко, запоріжці за головний свій монастир почали вважати Межигірський під Києвом, куди було також перенесено їх шпиталь.

1678 року турки після Чигирина знищили повністю Трахтемирів. Запорожці відбудували Трахтемирівський монастир, саме в якому Юрій Хмельницький прийняв монаший чин.

Пізніше він був наданий гетьманом Іваном Мазепою Михайлівському собору в Києві.

1741 тут була вже церква. Зарубинецький монастир був відбудований і відданий Василіянам.

Під час Коліївщини в червні через Трахтемирів проходив повстанський отаман Микита Швачка. А у серпні 1768 року повстанці під проводом Сави Майбороди спалили в Трахтемирові Василіянський монастир.

26 лютого 2000 року депутати Черкаської облради проголосували за організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Прийнято до відома, що це відбувається на територіях, зарезервованих рішенням облвиконкому від 19.06.1986 року «Про оголошення заповідної території „Трахтемирів“» та від 02.08.1989 р. № 159 «Про розширення меж заповідної території „Трахтемирів“», а також, на території, де створено Державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів», — відповідно до Постанови КМУ від 01.07.1994 р. № 446 і рішення облвиконкому від 09.08.1994 р. № 3.

На території села у 1994 році утворено історико-культурний заповідник «Трахтемирів». Площа заповідника становить 590 гектарів. На його території розташовано 81 археологічну, 9 історичних та 9 природничих пам'яток. Серед них — стоянка часів мустьєрської культури (120–130 тисяч років тому), Трахтемирівське скіфське городище, залишки храмів літописного Трахтемирівського монастиря, багатошарове поселення на горі Городки, козацький цвинтар в селі Трахтемирів, пам'ятки природи:Канівські дислокації, заповідні урочища Великі валки та Мушина гора, геологічна пам'ятка природи Веселий шпиль, гідрологічна пам'ятка природи Рожина криниця.